Патрiотизм (вiд грецького patris – батькiвщина , вiтчизна) – явище соцiально-iсторичне. У рiзнi епохи воно має неоднаковий соцiальний i класовий змiст.У перiод подальшої розбудови демократичної правової суверенної держави й громадянського суспiльства формується та затверджується загальнонародний патрiотизм. У ньому поєднуються любов до Батькiвщини i вiрнiсть їй, гордiсть за свою державу , почуття глибокої вiдповiдальностi за її долю , готовнiсть i здатнiсть служити їй , захищати вiд ворогiв , сприяти її успiхам у сферах внутрiшнього життя та на мiжнароднiй аренi. За демократичних умов сьогодення патрiотизм має бути пiднесений на вищий рiвень ,поширений на все населення країни , всi сфери суспiльного життя. Патрiотизм – це свiдоме ставлення людей до працi, суспiльно – полiтичної дiяльностi , навчання тощо.Завдяки цьому патрiотизм є одним з найважливiших чинникiв розвитку демократичного українського суспiльства , а патрiотичне виховання молодi – найважливiшою складовою комплексного виховання сучасної особистостi.
Саме з таких позицiй пiдходять iсторики НКПТ до органiзацiї НДРС в нашому навчальному закладi. Безумовно ,сучасна науково-дослiдна робота – це,перш за все, самостiйне навчально-наукове дослiдження студента , яке здiйснюється поза навчальним процесом , хоча й пiд керiвництвом викладача. Проте , також безумовно , вона має виконувати й виховну функцiю, бути спрямованою на формування зрiлої , соцiально активної , духовної , високоморальної особистостi , гiдної свого героїчного минулого , шанобливої пам`ятi до своїх батькiв i прадiдiв.
Необхiднiсть цього завдання визначено i в Державнiй нацiональнiй програмi “Освiта (Україна ХХI столiття)” , яка є глобальним документом , що визначає стратегiю й основнi напрямки розвитку освiти в ХХI столiттi.
Особливого значення набули аспекти патрiотичного виховання в 2010 роцi – роцi священного свята – 65-ї рiчницi Перемоги у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi (ВВв). Ця невмируща подiя змiнила обличчя планети , продемонструвала всьому свiтовi суттєвi переваги духу й ментальностi радянського , а , й зокрема , українського народу. Її неможливо спростувати , вихолостити чи обминути , не зважаючи на неодноразовi спроби певних сил зробити це. З надiєю дивлячись у майбутнє , ми не забуваємо минулого , забезпечуючи спадкоємнiсть розвитку української душi , народної пам`ятi. I якщо хоч один з багатьох тисяч воїнiв – визволителiв буде згаданий через 60 рокiв , то ми недаремно живемо на свiтi , бо пам`ятаємо , шукаємо й знаходимо. Ось чому НДРС з iсторiї України останным часом. була органiчно поєднана з подiями ВВв на територiї малої Батькiвщини – Херсонщини , рiдного краю , району , мiста й навiть вулицi.

1. Бериславщина в перiод Великої Вiтчизняної вiйни 1941 – 1945 рр.      Читати статтю
2. Асканiя – Нова в 1941 – 1945 рр.      Читати статтю
3. Новотроїцький район в перiод Великої Вiтчизняної вiйни 1941-1945рр.      Читати статтю
4. Подполье и партизанское движение на Херсонщине в годы Великой Отечественной войны      Читати статтю
5. Початковий перiод Великої Вiтчизняної вiйни на Каховщинi 1941- 1942рр.      Читати статтю

1. Судьба юного патриота Герасименко Н.И.      Читати статтю
2. Судьба ветерана Великой Отечественной войны Григурко Александра Демьяновича.      Читати статтю
3. Олександр Кузнєцов – перший керiвник Ради Ветеранiв мiста Нова Каховка.      Читати статтю
4. Георгий Андреевич Литвиненко: боевой и жизненный путь верного сына Родины,      Читати статтю
5. И. Е. Платонов – боевой путь и дальнейшая жизнь советского офицера.      Читати статтю