IMG_7720-восстановлено

    Соціальний педагог

Шаруділова Наталія Олексіївна

Напрямки роботи соціального педагога в технікумі:

- адаптація дітей до умов перебування в навчальному  закладі;

- організація роботи з “важкими” дітьми;

- професійне самовизначення випускників;

- організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

- сприяння психологічному здоров’ю підлітків, батьків та педагогів;

- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчальному закладі;

- організація роботи з дітьми пільгового контингенту;

- методична робота.

Види роботи соціального педагога в технікумі:

- діагностична робота;

- прогностична робота;

- консультаційна робота;

-соціально-перетворювальна робота;

-профілактична (просвітницька) робота;

- навчальна діяльність;

- організаційно-методична робота;

- зв’язки з громадськістю.

Студентам та батькам соціальний педагог надає наступні види соціальних послуг:

- допомагає в адаптації дітей при вступі до технікуму;

- виступає посередником між навчальним закладом та сім’єю, між батьками і викладачем;

- слідкує за відвідуванням студентами  навчального закладу, допомагає у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;

- попереджує конфлікти, які можуть виникнути у студентському колективі.

Разом із педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:

- проводить консультації з викладачами та іншими працівниками технікуму  з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання студентів;

- організовує співробітництво з викладачами при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим студентам;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень студентів;

- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу.

ПАМ’ЯТКА

для дітей, що потрапили у складну життєву ситуацію, або для тих, кому погано…

  1. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших дітей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

  

  1. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

 

  1. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.

 

  1. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.

 

  1. Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

 

  1. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю.

 

  1. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

 

  1. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, зроби ранкову зарядку, піди в спортзал, прогуляйся на свіжому повітрі, покатайся на велосипеді, роликах та ін.

 

  1.  Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.

 

  1. Чимало фахівців сходяться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди зможеш звернутися у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

 

  1. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті. Хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

 

  1. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. «Телефон довіри (055) 239 7676»

9 порад як успішно здати сесію: думки викладача,

відмінника та ледаря


Притча про креативне мислення.

В одному древньому храмі Єгипту, там де бере початок Велика ріка, навчали всіх мистецтву. Навчання було таємницею науки, яка була бажаною для багатьох, адже вона давала владу над душами людей, але платою за навчання було людське життя. Справа в тому, що коли, закінчувалося навчання, учні повинні були, складати іспит, але не своїм учителям, які їх вельми старанно навчали всім премудрощам науки.

 А іспит у них брав Сфінкс, який охороняв Дорогу у Вічність. Тільки відчайдушні сміливці або пристрасні шанувальники мистецтва ставали учнями в цьому храмі і від того як вони опановували науку, залежала їх подальша доля і саме життя!

Тільки дуже талановиті і натхненні люди могли пройти цей страшний іспит, адже Сфінкс в завданнях ніколи не повторювався і був дуже винахідливий. Ті ж хто не здали іспит, могли дістатися сфінксу на обід або залишитися у вічному служінні йому.

ДАЛІ


КІБЕРБУЛІНГ

           КІБЕРБУЛІНГ – це  одна з форм агресії,знущання над співрозмовником у віртуальному просторі,жорстокі дії з метою дошкулити,нашкодити,принизити іншу людину. При цьому використовуються інформаційно – комунікаційні засоби:мобільні телефони,електронна пошта,соціальні мережі.

Психологічні характеристики булера – нападника (Олвеус)

1.Людина домінантна,схильна самостверджуватися з використанням сили;

2.Має неврівноважений темперамент ,імпульсивний,легко зациклений на чомусь.

3.Має більш позитивне ставлення до насильства,ніж більшість підлітків їз його оточення.

4.Важко підкорюється правилам.

5.Проявляє мало співпереживання до інших,які зазнають нападок.

6.Часто ставиться агресивно до дорослих.

7.Добре говорить про себе поза межами незручних ситуацій.

8.Проявляє і проактивну агресію(для досягнення мети),і реактивну агресію(у відповідь на провокацію).

ДАЛІ


Кольори у Всесвіті

цвет

            Ми рідко замислюємося над тим, яке значення в нашому житті має колір. Звичка бачити небо – синім, траву – зеленою, а кров – червоної така сильна, що інших сполучень ми не можемо собі уявити. Кольори – це невід’ємна частина нашого життя. Життя повне тоді, коли воно наповнене фарбами, кольорами та відтінками. Починаючи з найдавніших часів колір був сильною, але все ж невловимою силою, що визначає поведінку людини. Проведено велику кількість дослідів, написано багато статей і все-таки, до цих пір, колір – це явище загадкове. На даний момент добре відомо, що оточуючі нас кольори є одними з найважливіших факторів встановлення суспільства.

            В сучасному, швидкоплинному, урбанізованому світі з величезним потоком інформації, критичним є показник самогубств та депресій, має місце загострення соціальних суперечностей, які обумовлюються індивідуальною психоемоційною неузгодженістю людей. Дуже багато людей, які потрапляють із села в місто стають заручниками долі. На них сильно впливають кольори, що їх оточують. Сірі стіни будівель дуже пригнічують, втомлюють. У таких людей постійні депресії та стреси, адже ці кольори не є кольорами природного середовища. Колір виявляє вплив на людину, на її підсвідомість, успішність, настрій, поведінку. За кольоровими перевагами, можна виявити темперамент, характер та психоемоційний стан особистості.

ДАЛІ


Адаптація студентів І курсу. Як швидше адаптуватися до навчання у технікумі?

           Питанню адаптації студентів до умов навчання у ВНЗ в сучасній психологічній літературі приділяється значна увага.

           Сучасні вимоги до навчально-виховного процесу, набуття куратором статусу головного фігуранта в реалізації програм виховної роботи потребують посилення  педагогічних досліджень у цій сфері з метою розробки ефективних практичних методик по адаптації студентів.

           Термін “адаптація” використовується в різних галузях наукового знання, однак дослідниками ще не вироблено єдиної думки про його зміст. Так, одні автори розглядають адаптацію як процес, результат “пристосування”, а інші як “взаємодію” людини з людиною (певним колективом, групою), або як  “взаємодію” людини і середовища.

ДАЛІ


 КОНФЛІКТИ

Всі ми полюбляємо багато однакових речей,наші думки та дії часто збігаються,ми пристосовуємось до один одного ми виконуємо одну спільну діяльність.

 

Часто задаю собі питання: “Чому ми сваримося?”. Чому ми не можемо постійно жити в злагоді?

І, взагалі, як втримати себе щоб не зірватися?

Ми постійно встряваємо в якісь конфлікти чи то вдома, чи то на роботі чи й на вулиці. Для декого це навіть норма життя. І ніхто навіть не задумується, що цим ми завдаємо шкоди не тільки оточуючим, а й собі.

Тож чому все ж таки виникають конфлікти???


Конфлікт: „бити чи не бити?”

Що таке конфлікт і як його подолати?

ДАЛІ

                                   Попередження суїцидальної поведінки серед молоді

 

                                      У девя’ти випадках з десяти

                                      суїцидальна спроба – це не бажання

                                      покінчити з життям, а крик про

                                      допомогу.

                                                                                      Г. Отто

 

Рекомендації для батьків щодо попередження психоемоційних розладів у дітей

 

  • Забезпечити нормоване фізичне навантаження.
  • Організувати повноцінний відпочинок, достатній сон.
  • Дозувати час перегляду телевізора та занять із комп’ютером.
  • Контролювати зміст телепрограм, дисків, відеоігор, книг та журналів.
  • Заборонити лихослів’я у домашньому колі.
  • Формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки.
  • Допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів.
  • Розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу.
  • Підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон.
  • Ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху.
  • Спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;
  • Вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
  • Виявляти до дитини ніжні почуття, турботу і увагу.
  • Виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.
    • Забезпечити дітям здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів).
    • Слідкувати, щоб діти пили багато води (не менше 2 л на день).

Емоційні порушення

Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт – завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги й апатії. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, засмученими. Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне, чи якесь інше невиліковне захворювання. Перед суїцидом люди починають багато думати про смерть. Їм стає важко виконувати свої обов’язки, прийняти найпростіше рішення. Вони скаржаться на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

-                втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

-                скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні болі, постійну кволість);

-                зневажливе ставлення до своєї зовнішності;

-                постійне почуття самотності, провини або суму;

-                відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або при виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;

-                уникання контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;

-                порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи;

-                заглиблення в роздуми про смерть;

-                відсутність планів на майбутнє («Чому це мене повинно хвилювати? Адже завтра я можу померти»).

   

Мотиви суїцидальних вчинків

Психологи виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед дітей:

  • переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;
  • реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;
  • переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;
  • почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;
  • страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;
  • страх перед покаранням;
  • любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;
  • почуття помсти, погроз, шантажу;
  • бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;
  • співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

Молодь найбільш вразлива до соціальних негараздів у суспільстві.

Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубства:

  • алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;
  • депресії;
  • ВІЛ/СНІД;
  • фінансові проблеми;
  • емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження зі сторони дорослих.

 

Ранні ознаки  суїцидальних намірів

Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти. До таких ознак відносять:

  • Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.
  • Усні загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто вислови можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам  проблеми»,  «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожаліють, коли я їх залишу» і т. п. Всі загрози повинні сприйматися серйозно.
  • Зміни в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими і заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
  • Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм.
  • Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.
  • Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.
  • Ознаки депресії: це можуть бути зміни у вживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, втрата інтересу до будь-якої діяльності.
  • Проблеми в школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка невластива даній дитині і т. п.
  • Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятися в малюнках, у поезії, записах у щоденнику і т. п.
  • Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.
  • Інші ознаки: часті інциденти, скарги та фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.

Складно зрозуміти мотив поведінки, але завдання людини бути чуйною й уважною до кожного.Треба створити такий психологічний клімат, щоб ніхто не почувався самотнім, невизнаним і неповноцінним.

 

Допомога при потенційному суїциді

  • Підбирайте ключі до розгадки суїциду.
  • Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів.
  • Обов’язково з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.
  • Прийміть суїциданта як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями та переконаннями.
  • Налагодьте турботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально.
  • Будьте уважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – що б то не було – печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.
  • Не сперечайтеся. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.
  • Не пропонуйте невиправданих утіх. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе» та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
  • Пропонуйте конструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.
  • Вселяйте надію. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м’яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротно.
  • Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явиться допомога. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете скласти з людиною так званий суїцидальний контакт. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як вона наважиться на  суїцид.
  • Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність, можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом  самогубства певним способом.
  • Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.
  • Зверніться за допомогою до спеціалістів. У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Хорошим помічником може бути священик, сімейний лікар. Не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів.
  • Ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний  стиль спільного життя.
  • Важливість збереження турботи і підтримки. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцид або реальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони «ненормальні», тому що хочуть померти, а з іншого – настільки «некомпетентні», що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому. Підтримка і турбота потрібні до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.

 

ПОРАДИ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ І ВИХОВАННЯ ПРОБЛЕМНОЇ ДИТИНИ

1.     Якщо дитина проявляє садистські  нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – проблема емоційного і психічного стану В такому стані треба звертатись до дитячого психотерапевта.

2.     Якщо дитина гіперактивна – потрібна консультація педіатра, який поставить діагноз і призначить лікування.

3.     Якщо дитина запальна чи войовнича – переконайтесь чи саме батьки не провокують таку поведінку. До такої треба бути уважним, роз’яснювати наслідки такої поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки із іншими людьми.

4.     Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучити її до активного слухання, щоб вона вчилась вербально висловлювати агресію і знімати збудженість, нервовість.

5.     Із кінозалу (домашнього) виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насилля, жорстокості

6.     Ні в якому разі не застосовувати фізичні покарання.

7.     Роз’єднати хулігана і жертву Зайняти хулігана корисною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

8.     Привчити дітей самим вирішувати свої проблеми настільки, наскільки це можливо, без стороннього втручання.

9.     Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямуйте її енергію на щось корисне.

10. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і  вміння слухати дитячі проблеми, переконання, а не фізична сила – це допоможе запобігти агресивності.

Проблеми обдарованих дітей

 З першими проблемами батьки стикаються незабаром після народження обдарованої дитини. Його підвищена активність доставляє батькам масу незручностей: проблеми зі сном (такі діти, як правило, сплять набагато менше звичайних дітей), з їжею і т.д. роблять життя батьків зовсім непростою. Потім починаються труднощі, пов’язані з підвищеною пізнавальною активністю обдарованого малюка. Така активність має багато неприємних наслідків: зламані телефони і електроприлади, розібрані годинник і швейні машинки, – все, що потрапляє під руку обдарованій дитині, може стати предметом його ненасичується цікавості. Ця риса викликає незадоволення батьків.

ДАЛІ


“Дитина вдома, за комп’ютером - значить, все в порядку, він у безпеці”. 

Так вважають багато батьків. І помиляються. Дітейери пошукових систем і соціальних мереж небезпеки підстерігають не лише на вулиці. Через монітори комп’ютерів загрозна них обрушується аж ніяк не менше.

Одна з небезпек - кібербулінг: залякування, психологічний і фізичний терор - до почуття страху і підпорядкування. ВІнтернеті насильство такого роду не  рідкість, як і різний агресивний і небажаний контент, шахрайство, сексуальне домагання. 

Звичайно, Інтернет не тільки джерело загроз, він відкриває великі можливості для спілкування і саморозвитку.Щоб Інтернет приносив користь, а не шкоду, батькам необхідно навчити дітей правилам безпечного користування  Мережею так само, як вони вчать їх не переходити дорогу на червоне світло світлофора.

ДАЛІ


МИЛИЙ      БРЕХУНЕЦЬ!!

брех

              Брехня на нашій планеті виникла одночасно з появою Людини Розумної, а точніше, коли ця двонога прямоходяча істота досконало опанувало членороздільну мову. З тих пір обман супроводжує нас безперервно. Але чому, власне, ми так багато брешемо?

              Ворогам і друзям, знайомим і незнайомим, рідним і близьким і навіть самим собі.

              Питання, звичайно, можливо риторичне, але аж ніяк не даремне.

              У всякому разі, психології обману присвячено чимало наукових робіт.

              Намагаючись в цьому розібратися, перш за все, скажімо, що здібності людини до обману суто індивідуальні і простягаються широким діапазоном від патологічної правдивості (“він зовсім не вміє брехати!”), до настільки ж патологічної брехливості (“жодному його слову вірити не можна!”) .

ДАЛІ


Підлітковий вік: жах чи казка?

       У психолого-педагогічній практиці послуговуються термінами “життєва криза” та “кризові ситуації”. Саме поняття “криза” характеризує стан, породжений проблемою, яка постала перед індивідом і якої він не може розв’язати за короткий час і звичним способом. Життєва криза характеризується внутрішнім відображенням світу особистості, яке проявляється у різних формах її переживання. Стосовно змін, які відбуваються у психіці та поведінці людини, то вони можуть відбуватися повільно, поступово, або ж, навпаки спонтанно, що призводить до кризових ситуацій.

 ДАЛІ


50 мелочей, которые ежедневно крадут у нас радость жизни 

Писательница и психолог Сара Хансен считает, что несчастье имеет множество оттенков. Она лично обнаружила 50 — это те факторы, которые всегда влияют на нас отрицательно.  Предлагаем всем ознакомиться со статьей Сары. Здесь все просто и понятно, но почему-то в нашей ежедневной борьбе мы так легко забываем об этом. 

ДАЛІ

                                   Попередження суїцидальної поведінки серед молоді

 

                                      У девя’ти випадках з десяти

                                      суїцидальна спроба – це не бажання

                                      покінчити з життям, а крик про

                                      допомогу.

                                                                                      Г. Отто

 

Соціально-економічна ситуація, що складалася в Україні, вимагає термінового вирішення психологічного захисту  молоді. Результати соціально-психологічних досліджень свідчить, що значна частина підлітків відчуває депресію, самотність. Невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках з дорослими та підлітками.

Сьогодні Україна ввійшла до групи країн із високим рівним суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тис. населення).

Самогубство (суїцид) – це крайній вид аутоагресії, навмисне самопозбавлення життя.

Актуальність дитячої проблематики в суїцидології визначається нагальністю завдань профілактики самогубств серед молоді.

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 14-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% не стримуються в ситуації конфлікту.

Суїцид не можна вивчати за межами контексту соціального оточення конкретної людини. Обов’язково треба брати до уваги актуальні проблеми, цілі й прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а й емоційний клімат сім’ї.

Однією з найуразливіших категорій є діти, особливо підлітки, в яких ще невисокий рівень сформованості психологічних захистів. У дітей спостерігаються різкі зміни настрою. Інколи деякі  страждають на тяжку форму депресії, інколи вони можуть бути обумовлені біологією. Різні інфекції, ендокринні захворювання, дія токсичних металів чи хімікатів, алергії, незбалансоване харчування, анемія – усе це може спровокувати самогубства. Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу через невміння виправдати довіру батьків, педагогів чи друзів. Розлучення батьків, погіршення чи втрата здоров’я теж може бути поштовхом до самогубства, втрати відчуття, що тебе люблять, коли здається, ніби ти покинутий і нікому непотрібний. Який біль відчувають діти, які мають удома такі проблеми, як розлучення батьків, пияцтво, жорстоке ставлення до дітей, коли вони бачать, як батько б’є матір чи як батьки, зайняті своїми проблемами, просто ухиляються від своїх обов’язків.

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Емоційні порушення

Емоційні переживання є важливими ознаками потенційного суїциду. Будь-який міжособистісний конфлікт – завжди серйозне попередження.

Більшість потенційних самогубців страждають від депресії, яка часто починається поступово з тривоги й апатії. Люди можуть не усвідомлювати її початку. Вони тільки помічають, що останнім часом стали пригніченими, засмученими. Майбутнє бачиться тьмяним і здається, що нічого не можна змінити. Часто вони звертаються до думки, що мають онкологічне, психічне, чи якесь інше невиліковне захворювання. Перед суїцидом люди починають багато думати про смерть. Їм стає важко виконувати свої обов’язки, прийняти найпростіше рішення. Вони скаржаться на нездужання, втомлюваність, їм не вистачає життєвої енергії.

Ознаками емоційних порушень є такі зміни:

-                втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

-                скарги на соматичне нездужання (болі в животі, головні болі, постійну кволість);

-                зневажливе ставлення до своєї зовнішності;

-                постійне почуття самотності, провини або суму;

-                відчуття апатії під час перебування у звичному оточенні або при виконанні роботи, яка раніше приносила задоволення;

-                уникання контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;

-                порушення уваги із зниженням якості виконуваної роботи;

-                заглиблення в роздуми про смерть;

-                відсутність планів на майбутнє («Чому це мене повинно хвилювати? Адже завтра я можу померти»).

   

Мотиви суїцидальних вчинків

Психологи виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед дітей:

  • переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;
  • реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;
  • переживання, пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків;
  • почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;
  • страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;
  • страх перед покаранням;
  • любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність;
  • почуття помсти, погроз, шантажу;
  • бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;
  • співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.

Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби інформації, і реальною кількістю самогубств у суспільстві.

Молодь найбільш вразлива до соціальних негараздів у суспільстві.

Сьогодні зростає кількість чинників, що схиляють молодь до самогубства:

  • алкоголізм, наркоманія, зловживання токсичними препаратами;
  • депресії;
  • ВІЛ/СНІД;
  • фінансові проблеми;
  • емоційне, психічне, фізичне, сексуальне кривдження зі сторони дорослих.

 

Ранні ознаки  суїцидальних намірів

Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізняти. До таких ознак відносять:

  • Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.
  • Усні загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати», «Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити із собою». Часто вислови можуть бути замасковані: «Ви не повинні за мене турбуватись», «Я не хочу створювати вам  проблеми»,  «Скоро, дуже скоро цей біль буде позаду», «Вони дуже скоро пожаліють, коли я їх залишу» і т. п. Всі загрози повинні сприйматися серйозно.
  • Зміни в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими і заглибитись у себе; нерішучі люди можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
  • Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм.
  • Незвичні покупки: людина може прагнути купити зброю, мотузку та інші речі, які можуть викликати у вас підозру.
  • Відмова від власності: той, хто вирішив здійснити самогубство, може роздавати власні речі.
  • Ознаки депресії: це можуть бути зміни у вживанні їжі, порушення сну, тривожність, неврівноваженість, втрата інтересу до будь-якої діяльності.
  • Проблеми в школі: пропуски уроків, емоційні вибухи або інша поведінка невластива даній дитині і т. п.
  • Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятися в малюнках, у поезії, записах у щоденнику і т. п.
  • Раптові (неочікувані) стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що вона відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння самогубства.
  • Інші ознаки: часті інциденти, скарги та фізичний стан організму, гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення уваги або досить тривале переживання горя після втрати когось.

Складно зрозуміти мотив поведінки, але завдання людини бути чуйною й уважною до кожного.Треба створити такий психологічний клімат, щоб ніхто не почувався самотнім, невизнаним і неповноцінним.

Допомога при потенційному суїциді

  • Підбирайте ключі до розгадки суїциду.
  • Попередження самогубства полягає не тільки в піклуванні та участі друзів, а і в здатності розпізнавати ознаки суїцидальних намірів.
  • Обов’язково з’ясуйте, чи не є ця людина одинокою та ізольованою.
  • Прийміть суїциданта як особистість. Припустіть, що людина дійсно є суїцидальною особистістю. Не вважайте, що вона не здатна і не зможе наважитися на самогубство. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте у відповідності зі своїми власними почуттями та переконаннями.
  • Налагодьте турботливі стосунки. Не існує вичерпної відповіді на таке серйозне запитання: як можна попередити самогубство? Але ви можете зробити величезний крок вперед, якщо приймете людину, котра перебуває у відчаї. У цій ситуації є час не для моралізування, а для доброзичливої підтримки, яку потрібно висловлювати не лише словами, але й невербально.
  • Будьте уважним слухачем. Ви можете надати безцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини – що б то не було – печаль, провина, страх чи гнів. Інколи, якщо ви просто мовчки посидите з нею, це буде доказом вашої зацікавленості й турботи.
  • Не сперечайтеся. Ні в якому разі не виявляйте агресії, якщо ви присутні під час розмови про самогубство, і спробуйте не висловлювати обурення тим, що почули. Вступаючи в дискусію з пригніченою людиною, ви можете не лише програти суперечку, а й втратити людину.
  • Не пропонуйте невиправданих утіх. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на зразок: «Нічого, нічого, у інших такі ж проблеми, як у тебе» та до інших подібних кліше, оскільки вони різко контрастують з їхніми стражданнями. Ці фрази лише принижують їх почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними.
  • Пропонуйте конструктивні підходи. Потенційному самогубцю потрібно допомогти ідентифікувати проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи помста.
  • Вселяйте надію. Основи для реалістичної надії мають бути подані переконливо і м’яко. Дуже важливо, якщо ви підкреслите людські можливості й силу, а також те, що кризові стани, звичайно минають, а самогубство безповоротно.
  • Не залишайте людину у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки не пройде криза чи не з’явиться допомога. Пам’ятайте, що підтримка вимагає від вас певної відповідальності. Ви можете скласти з людиною так званий суїцидальний контакт. Тобто попросити зв’язатися з вами перед тим, як вона наважиться на  суїцид.
  • Оцініть міру ризику самогубства. Спробуйте визначити серйозність, можливого суїциду. Адже наміри бувають різні – починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом  самогубства певним способом.
  • Незаперечним фактом є те, що чим детальніше розроблений план самогубства, тим вищий його потенційний ризик.
  • Зверніться за допомогою до спеціалістів. У суїцидантів звужене поле зору, своєрідна тунельна свідомість. Перше їх прохання – це часто прохання про допомогу. Хорошим помічником може бути священик, сімейний лікар. Не можна недооцінювати допомогу психіатрів чи кваліфікованих психологів.
  • Ще однією формою допомоги є сімейна терапія. Члени сім’ї надають підтримку, висловлюють турботи і прикрощі, конструктивно визначають більш комфортний  стиль спільного життя.
  • Важливість збереження турботи і підтримки. Якщо критична ситуація і пройшла, то спеціалісти чи сім’я не повинні дозволити собі розслаблення. Найгірше може бути попереду. Половина суїцидантів здійснює самогубство протягом трьох місяців після початку психологічної кризи.

Інколи у клопотах оточуючі забувають про людей, котрі робили суїцид або реальні спроби. Багато хто ставиться до них, як до невмілих і невдах. Часто вони зустрічаються з подвійним презирством: з одного боку, вони «ненормальні», тому що хочуть померти, а з іншого – настільки «некомпетентні», що і цього не можуть зробити якісно. Емоційні проблеми, які приводять до суїциду, рідко вирішуються повністю, навіть коли здається, що гірше в минулому. Підтримка і турбота потрібні до того часу, доки суїцидальна людина не адаптується в соціумі.

 

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПРОБЛЕМНИМ ПІДЛІТКОМ І КЛАСНИМ КЕРІВНИКОМ В  КРИЗОВИЙ СТАН ДЛЯ НИХ

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан ( проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме  турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціалістів ( лікаря, психолога), якщо щось насторожило вас у поведінці підлітків.

ТВОРЧА  ОСОБИСТІСТЬ  УЧНЯ

ЯК  ПСИХОЛОГО- ПЕДАГОГІЧНА  ПРОБЛЕМА

Одним   з  показників   успішності   реформування  системи   освіти   в  Україні є   формування  творчої  особистості  учня.  Становлення  педагогічної  науки  у  ХХ  столітті  вирізняється  діалектичним   підходом   у   теорії  і   практиці  формування  особистості.  Його  реалізація  відображається   багатьма  різноманітними   напрямами :  біогенетичними ,  соціогенетичними , персогенетичними .  Згідно   з  основними   положеннями   цих   напрямів  особистість   розглядають  як   відносно   сталу  сукупність   психічних властивостей ,  як   результат  залучення  індивіда   у   простір  міжіндивідуальних зв ’ язків,  який  засвоїв  суспільно- історичний   досвід   людей   і   прагне   реалізувати  себе   в   соціально  значущій   діяльності.  Розвиток   особистості  є   процесом  і  результатом  входження   людини  в  нове   соціокультурне   середовище

ДАЛІ


Кібербулінг і студентська молодь

                   Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери. Є безліч можливостей використання інформаційних технологій  – від самостійного складання досить досконалих програм, створення своїх сторінок у просторі Internet, дистанційного навчання до занурення у світ найкращих музейних колекцій, бібліотек і, навіть, пограбування банків та розкриття секретних кодів. Виникають запитання – як впливає цей дивовижний штучний інформаційний світ на психіку людини і, зокрема, студентської молоді? За яких умов цей новий вид людської діяльності сприяє розвитку особистості, а за яких заважає?Даний матеріал містить цікаву інформацію про комп’ютер, його позитивний та негативний вплив на людину  та студентську молодь, зокрема.

ДАЛІ


Що слід розуміти під дистанційним навчанням?

            Дистанційне навчання - це нова, специфічна форма навчання, дещо відмінна від звичних форм очного або заочного навчання. Вона передбачає інші засоби, методи, організаційні форми навчання, іншу форму взаємодії вчителя та учнів, учнів між собою.

            Разом з тим як будь-яка форма навчання, будь-яка система навчання вона має той же компонентний склад:

**цілі, зумовлені соціальним замовленням для всіх форм навчання;

**зміст, також багато в чому повний діючими програмами для конкретного типу навчального закладу;

**методи, організаційні форми, засоби навчання (наприклад, тільки комп’ютерних телекомунікацій, комп’ютерних телекомунікацій вкомплексі з друкованими засобами, компакт-дисками, так званої кейс-технологією,тощо). 
            Не слід змішувати заочне і дистанційне  навчання. Їх головна відмінність в тому, що при дистанційному навчанні   забезпечується систематична і ефективна інтерактивність. Слід розглядати   дистанційне   навчання   як  нову форму навчання та відповідно     дистанційна   освіта (як результат, так і процес,систему)якнову форму навчання. 
            Таким чином, з одного боку, дистанційне навчання слід розглядати у системі освіти (неодмінно в системі безперервної освіти), припускаючи при цьому спадкоємність окремих її ланок. З іншого, дистанційне навчання необхідно розрізняти як систему і як процес. Як і в інших формах навчання, дистанційне навчання передбачає теоретичне осмислення етапу педагогічного проектування, її змістовної та педагогічної (у плані педагогічних технології, методів, форм навчання) складових.

ДАЛІ


ВАЖЛИВІ ПРАВИЛА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

 

  • Викладач має бути особистістю привабливаю для студентів.
  • Викладач повинен викликати любов і повагу дітей до себе, якщо він сам любить, поважає кожну дитину та піклується про неї, у стосунках із нею чесний та відвертий.
  • Викладач має бути відвертим у стосунках з усіма студентами.
  •  Викладач має бути веселим , жартівливим.
  •  Викладач має раціонально використовувати свій час.
  • Викладач має бути доброзичливим.
  •  Викладач має постійно вдосконалюватися, розширювати свій кругозір.
  • Гасло викладача: “Пізнай самого себе і допоможи в цьому своїм студентам
  • Викладач повинен реалізовуватиііндивідуальний підхід до студента, вміти його вислухати.
  •  Класний керівник має створити учнівський колектив  у якому панують доброзичливі стосунки.
  •  Педагог повинен приймати тільки обдумані рішення.
  • Викладачеві  слід любити й захищати студента, поважати його почуття.
  •  Викладачеві  необхідно виховувати у студентах  самодисципліну.

ДАЛІ


Психологічні аспекти сучасного уроку

           Головна відмінність радикальних змін у суспільстві – зміна ставлення до людини.

           Це   виражається   у   визнанні   прав   людини  та  створенні  максимальних  умов для її розвитку й самореалізації .

           Гуманізація, гуманітаризація й інформатизація освіти відносяться до глобальних проблем сучасності. Вони визначають певний зміст, суть і мету нової парадигми – соціально-особистісної освіти. Принципова відмінність концепції сучасної парадигми освіти складається насамперед у тому, що освіта розглядається як діяльність, мета якої – розвиток особистості. Отже, в основі навчально-виховного процесу лежить не абстрактне соціальне замовлення, а програма розвитку особистості дитини. Особистість дитини повинна бути здоровою і фізично, й морально, й емоційно. Суспільство і школа прагнуть до гуманізації. На передній план виходять цінності свободи, ненасильства, терпимості, емпатії, створення людини без руйнування її здоров’я.

ДАЛІ


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ВИНИКНЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ

     Останнім часом у суспільстві бурхливо відбуваються освітні реформи, які повинні нести в собі не тільки великий розвиваючий і навчальний потенціал, а й повинні зберігати здоров’я всіх учасників освітнього процесу. Це можливо, якщо викладач  професійно компетентний, фізично і  психологічно здоровий, а також стійкий до розвитку негативних професійно-обумовлених станів. На сьогоднішній день останнє завдання залишається важко здійснюваним. У зв’язку з великою емоційною напруженістю професійної діяльності педагога, нестандартністю педагогічнихситуацій, відповідальністю і складністю професійної праці викладача, збільшується ризик розвитку синдрому «емоційного вигорання». При цьому дуже мало звертається уваги на діючі ефективні психолого-педагогічні та медичні технології, які спрямовані на збереження здоров’я викладача, що знижують ризик формування синдрому «емоційного вигорання» і появи кризи професії в цілому. Проблема психологічного здоров’я особистості, яка живе в нестабільному світі, і змінюється в складних екстремальних соціо-екологічних умовах, набула особливої ​​актуальності в кінці XX-початку XXI століття – безліч наук про людину, серед яких консолідуюче місце належить психології.

ДАЛІ

 

Оставить комментарий

Останні коментарі